Схема, у яку багато хто вірив, виглядала так. Компанія отримує податкове повідомлення-рішення, подає адміністративну скаргу, чекає двадцять днів. Служба не відповідає в строк. Далі спрацює стаття 56 Податкового кодексу і скарга вважається задоволеною автоматично. Просто, красиво і безкоштовно.

У 2026 році ця конструкція розсипається. У справі № 320/10639/23 товариство побудувало позицію саме на пропуску 20-денного строку. Суд 20 липня 2026 року у позові відмовив. Причина в одній нормі: у період воєнного стану перебіг строків, визначених податковим законодавством, зупинено згідно з пп. 69.9 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу, а зупинений строк не може бути присічним. Мовчання податкової перестало створювати той юридичний факт, на який розраховував платник.

Асиметрія тут неприємна. Строки держави зупинені, а от строки бізнесу на звернення до суду ніхто не скасовував. У постанові від 7 липня 2026 року у справі № 320/10867/23 апеляційний суд залишив частину вимог без розгляду саме тому, що позивач пропустив строк звернення і не показав поважних причин, як того вимагає стаття 122 КАС. Одна сторона захищена особливим періодом, друга ним обмежена.

Ще один нюанс із того ж рішення від 20 липня 2026 року. Суд відмовив і в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності податкового органу, які були заявлені без майнових вимог. Просто просити суд констатувати, що служба запізнилась, без прив’язки до конкретних сум і наслідків, сенсу мало. Суду потрібен предмет, який можна виправити рішенням, а не фіксація факту запізнення.

Що тоді працює. Працює матеріальна суть, а не процедурне прострочення держави. У справі № 826/16874/18 суд скасував податкові повідомлення-рішення майже на 897 тисяч гривень, бо наказ про перевірку був заздалегідь визнаний незаконним — результати такої перевірки втратили сенс повністю. У справі № 826/16072/16 касація підтвердила незаконність нарахувань, спираючись на доведену реальність господарських операцій. Тексти всіх цих рішень лежать у відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень, і розподіл по всьому масиву це підтверджує: серед приблизно 111 тисяч податкових спорів майже 46 тисяч позовів задоволено, і виграшна частина стосується переважно реальності операцій, а близько 41 тисячі відмов припадає на спроби зіграти на формальних порушеннях з боку держави. Такі пропорції видно тільки коли робиш аналіз масиву судових рішень за категорією спору, а не читаєш два-три схожі кейси.

Практичний висновок для директора і бухгалтера звучить нудно, але коштує грошей. Готуйте первинку і докази реальності операцій до перевірки, а не після повідомлення-рішення. Перевіряйте законність самого наказу на перевірку — це досі найсильніша підстава. І тримайте власні строки: пропущений строк звернення до суду закриває справу швидше, ніж будь-який аргумент по суті.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *