Контрасти вугільної галузі: стиль управління по-українськи

IMG_5908

В рамках прес-туру журналісти Західного Донбасу побували з візитом на державному підприємстві м. Червоноград шахті №4 «Відродження» ДП «Львіввугілля». Шахта існує з 1961 року — це середня за розміром шахта в об’єднанні. Глибина шахти — 540 м. Працює на шахті 1300 осіб, марка вугілля — «Г». За минулий рік шахта видобула 228 тисяч тонн вугілля (при проектній потужності 300 тисяч тонн).

IMG_5900

За словами директора шахти Павла Овчиннікова, обладнання на шахті старе, придбано ще за радянських часів — це КМ 87, ГШ — 68, ГПКС. Малопотужні пласти — 0,7 м. Середня заробітна плата добичників — 10 тисяч гривень, на допоміжних ділянках — 6800 грн.

— Незважаючи ні на що, шахта може бути прибутковою, але потрібні інвестиції і нові технології. Державна підтримка йде на частину заробітної плати і на утримання шахти. Кадри і майстри залучаються частіше на дружніх відносинах, тому що на шахті не збагатишся. Дуже велика міграція робочої сили за кордон. Гірничою справою потрібно займатися серйозно, потрібно навчання. Хочеться повернути престижність шахтарської праці.

Про поганий стан шахт говорить і міністр соціальної політики України Андрій Рева.
«У нас не вистачало коштів до кінця року на виплату заробітної плати. Тоді було докладено всіх зусиль, щоб знайти кошти і людям їх виплатити. Якщо людям не вистачало коштів на зарплату, то я можу зробити логічний висновок, що саме на обладнання, на безпеку кошти взагалі не виділялися, оскільки, в першу чергу, напевно, питання б стояло про виплату зарплати «, — сказав Рева.
Із спілкування з шахтарями ми дізналися їх думки про те, як працюється на держпідприємстві.
Віктор Семенович, комбайнер шахти №4 «Відродження» ДП «Львіввугілля» розповів: «Немає ні чоботів, ні спецодягу, я маю собі шукати хомута, щоб закріпити. Прохідники самі собі шукають кріплення, хомути. Зайдіть на склад, спитайте, чи є чоботи? У нас чоботи всі 45 розміру. Лампа і «рятівник» використовується в дві зміни: 1 і 3 та 2 і 4. Профспілка існує тільки для того, щоб видати путівку на базу відпочинку. Гроші платять із затримками, поки працівники не почнуть по нарядних сваритися».
Як йдуть справи зі спецодягом на приватних шахтах поцікавилися в прес-службі ДТЕК Павлоградвугілля: «З початку 2017 року за 4 міс. витрати на охорону праці та техніку безпеки склали 62,3 млн. грн. На придбання засобів індивідуального захисту за 4 міс. направлено 26,6 млн. грн. Поставка ЗІЗ проводиться своєчасно».

IMG_6269
Олександр Камілко, електрослюсар підземний шахти №4 «Відродження» ДП:
— Чому ви не в спецодягу?
— Моя спецівка в пральні.
— Є проблеми з поставкою матеріалів?
— Буває, але не дуже часто.
— Яка у вас заробітна плата?
— Десь 5500 грн.
— Вам достатньо? Ви одружені?
— Я не одружений, так що поки достатньо. Але тим, у кого двоє або троє дітей, треба заплатити ще за комуналку, то важко їм.
Для порівняння — на шахтах «Самарська» і «Західно-Донбаська» ШУ «Тернівське» середня ЗП ГРОЗ від 14540 грн до 26870 грн, у прохідників від 12820 до 16880 грн, в залежності від виконання обсягів робіт та умов преміювання за нормами якості.
Олег Стовба, ГРОЗ шахти №4 «Відродження» ДП:
— Яка у вас зарплата?
— Біля 8000.
— Сім’я, діти? Вам грошей достатньо?
— Двоє хлопчиків. Ні, грошей не вистачає. Наше підприємство збиткове. Багато залежить від директора.
— Директор вам допомагає?
— Звичайно.
— А якісь акції чи страйки є на підприємстві?
— Взагалі є мирні зібрання.
— Останній страйк коли проходив?
— Ми постійно пишемо багато листів-заяв в міністерство, губернатору про мирні акції. Вимагаємо, щоб виплачували зарплатню без затримки.
— Допомагають такі страйки?
— Не зовсім. Грошей все одно не вистачає. Листи треба писати.
— Скільки працівників у вас в ланці?
— Десь 15 чоловік.
— Є брак робітників?
— Так, у нас постійна текучка, починаючи з весняного періоду, постійні звільнення, восени знов прийом на роботу.
— Що з самозахистом, чи вистачає рятівників?
— Рятівниками, пильниками та засобами захисту ми забезпечені на 60%.
З бесіди з працівниками шахти «Відродження» з’ясувалося, що на державних шахтах сімейні династії сприймаються як корупція. Доводиться переводити родичів на інші ділянки.

IMG_6369
Для порівняння – в «Павлоградвугіллі» здавна зберігається традиція сімейних династій, коли діти і внуки йдуть по стопах батьків, змінюючи їх на трудовій вахті і поповнюючи ряди дружної і великої родини шахтарів. І таких сімей-династій на підприємствах чимало. Вони різні, але об’єднує їх працьовитість, оптимізм, вірність обраній професії.
Ольга Гаврилюк, бригадир Техкомплексу, працює на породовиборці ш. «Відродження»:
«Працюємо ми по 12 годин, звичайно, дуже важко для жінок усю зміну з лопатою і молотом. Заробітна плата у нас 3-4 тисячі. Робітників не вистачає: замість 6-7 робочих працює 3-4. Дуже стара техніка, багато в чому використовується ручна праця».
У висновку хочеться сказати, що для мене візит на державне підприємство «Львіввугілля» — це, на жаль, як подорож в минуле. Існують різні стилі управління. Мені складно судити, який він — стиль управління по-українськи, і яким він може стати, коли Україна досягне адекватного рівня розвитку. Вугільна галузь перетворилася для держбюджету в свого роду «вампіра». Але найкращий вихід — вирішити одну проблему, створивши інші?

Альона Поддуєва

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *