Життя, присвячене дітям


Дитячий садок – це яскравий світ, яскраві враження. Тут завжди смачно пахне, а на порозі дітей зустрічають добрі й усміхнені вихователі. Кожен працівник дитячого садка – артист, художник, майстер на всі руки. Але головним їхнім талантом залишається любов до дітей. Вихователь — та людина, яка дає малюкам елементарні уявлення про життя.

Складно собі уявити сучасну дорослу людину, у якій в трудовій книжці запис всього з одного місця роботи, яка все життя не міняла заклад і залишилась відданою своїй професії, своїй справі. Виявляється такі люди є! Серед них – вихователь Марина Олександрівна Єфанова. У 1993 році вона прийшла працювати в тернівський дитячий садок №1 «Ромашка» і по сьогоднішній день, ось вже 28 років, працює там.

Вона виховала не одне покоління маленьких тернівчан. Каже, що зараз неможливо пройти вулицею, щоб постійно не вітатися із колишніми й нинішніми вихованцями, мамами, татами, бабусями, дідусями. Здається, за такий великий час у професії, можна втомитися, перегоріти, зупинитися. Але це не про Марину Олександрівну. Вона й досі «горить» своєю справою, шукає нових педагогічних підходів, постійно навчається та передає свої знання маленьким вихованцям.

 «Стати вихователем – моя дитяча мрія. З раннього дитинства я так була зацікавлена «вихованням» ляльок, ведмежат і зайчиків, що навіть не уявляла собі якусь іншу професію. Після школи закінчила педагогічне училище, прийшла працювати і ось по сьогоднішній день втілюю свою дитячу мрію у реальність», — говорить Марина Єфанова.

Невже не було ніяких інших варіантів? А якщо б не поступили в педагогічне, ким би могли стати?

— Навіть не уявляю собі! Іншого розвитку подій не розглядалось – тільки педагогіка, тільки вихователь!

Через ваші руки пройшло не одно покоління. Як змінювались діти з кожним новим випуском?

— Безперечно, кожне нове покоління і дітей, і батьків – інше. Міняються діти, міняються батьки. Позитивне – дітки стають більш інформаційно і технологічно освіченими, знають ґаджети, вміють аналізувати інформацію. Негативне – у деяких батьків з’явилося споживче ставлення до закладу дошкільної освіти. Все рідше вихователь чує слово «дякую», все частіше – вимоги.

Ви маєте звання «вихователь-методист». Колеги вас називають новатором, відмічають, що ви розробляєте нові педагогічні методики. У чому вони полягають?

— Нічого виняткового я не здійснюю. Методики, якими я користуюсь, — загальновідомі. Роблю акцент на народознавство. Сама вишиваю, в’яжу гачком і спицями. Створила в групі міні музей народної іграшки, власноруч створила багато експонатів. Дітки із задоволенням ними граються, пізнають світ через в’язану ляльку. Гарна робота вихователя, я вважаю, полягає не в нових методиках й новаторствах. Хороший вихователь – це педагог, який любить свою справу і своїх вихованців.

Чи були у вас за 28 років роботи якісь надзвичайні події?

— Слава богу, ні. Працювала спокійно, без потрясінь і надзвичайностей.

Марино Олександрівно, чи є такі діти, які вам особливо запам’ятались?

— Звичайно. У кожному випуску є дитина з винятковими здібностями. Наприклад, мені запам’яталась Ксюша Компанієць. Кажуть, «талановита людина талановита у всьому», — так і в цій дівчинці збіглось чимало талантів: вона і танцювала, і співала, і малювала, і вірші читала так, що дорослі були вражені. Була у моїй групі і Катя Калініна – спортсменка й просто красуня! Таких обдарованих дітей за мою практику було дуже багато.

Зараз дуже модно водити дітей з раннього віку на різні гуртки, студії, заняття. З трьох років діти починають вчити англійську мову, з двох – займатися спортом. На вашу думку це правильно?

— Батьки, безперечно, повинні займатися з дітьми, долучати їх до творчості, спорту. Однак треба пам’ятати, що дитині треба мати й вільний час, свій простір, своїх друзів, ігри, відпочинок. Перенавантажувати додатковими заняттями й гуртками, звичайно, не слід. І головне — необхідно враховувати, чи подобаються ці заняття самій дитині. Вона відвідує їх із задоволенням чи під тиском батьків.

— Наше суспільство стає більш ліберальним, толерантним до дітей. Карати не можна. Бити – ні в якому випадку. Але є досить активні і навіть неслухняні діти. Як у закладі дошкільної освіти вихователь справляється з такими?

— Однозначно, карати й бити дітей не можна. Це – догма. Особисто я гіперактивних й не дуже слухняних дітей саджу на стільчик біля себе і кажу: «Посидь трохи, відпочинь!». Дітки заспокоюються, переключають свою увагу, проблему вичерпано.

— Дивовижно те, що ми стаємо толерантнішими, гуманнішими, але все більше дітей проявляють агресію. Як ви це можете пояснити?

— Причини агресії дитини — не в дитячому садку, а в сім’ї. У колективі вона просто проявляється. Мій минулий випуск був доволі складним, діти 2013-2014 народження. У групі – 20 хлопчиків і 10 дівчаток. Усі хлопці – задиркуваті, напористі, активні. Але нічого, упорались. Беремо добром, лагідним словом, увагою. У цьому і полягає секрет виховання.

Ми зустрічаємось із вами напередодні 8 Березня. Особисто для вас – це свято? Чи чекаєте ви на квіти, подарунки?

— Восьме Березня — свято і для багатьох жінок, і для мене. Але по відношенню до нього у мене немає якихось особливих очікувань. Вважаю, що жінку мають любити не тільки в цей день. Мені повезло: мій чоловік Юрій, мої діти завжди оточували мене турботою, увагою, тому 8-го я отримаю квіти й вітання, однак грандіозного святкування ми не влаштовуємо. Жінка у будь-який день – Жінка: прекрасна, добра, весняна.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *