Головне – не зупинятись: створивши щось гарне, завжди з’явиться наступна ідея — Микола Гаврилов

Говорять, що один в полі не воїн, але часто, саме одна людина стає рушійною силою змін, яка перетворює пустелі  на сади і змінює хід історії. Саме такою людиною є Микола Васильович Гаврилов, який з занедбаного  українського хутора зробив справжнє європейське село.

    В Межівському районі на берегах річки Солона розкинулось  село Новопавлівка. Досить велике за сьогоднішніми українськими мірками.  В селі  близько 500 хат, в яких мешкає 3,5 тисячі осіб. Є дві школи, два дитячих садочка , будинок культури. Навколо – поля і степи, здавалось би, звичайнісінька українська місцина.

  Але, коли  заїжджаєш в  частину цього села  з історичною народною назвою Чугуєве одразу хочеться глянути на мапу і спитати себе, чи ти ще в Україні, чи вже якимось дивним чином – телепортацією – опинився в центрі Європи?  Навкруги охайні садиби, підстрижені газони, клумби з екзотичними рослинами; є парк з тротуарною плиткою і зручними лавками;  супер — сучасний стадіон «Чунуєво-Арена», де безкоштовно діти займаються футболом , волейболом, баскетболом та тенісом зі спортивними тренерами. Збудовано й доглядається він господарством «Чугуєво» заснованого в далекому 2001 році братами Миколою й Володимиром  Гавриловими та Володимиром Омельченко.   

 Крім того, в Чугуєві багато «див».  Перше, збудувана асфальтована дорога до села і асфальтовані всі вулиці в населеному пункті.

Друге, чотири кілометри розчищеної  повноводної річки Солона, на якій зараз можна ходити човнами, плавати та ловити рибу. А ще з п’ять років тому, річка була настільки замулена, що жили в ній тільки жаби. І роботи по розчищенню русла  продовжуються.

 Третє,  на найвищому рівні  виконано благоустрій місцевого кладовища. Четверте, по селу висаджено більше 1000 декоративних кущів та дерев. П’яте, збудовано 3 житлових будинки, в яких проживають працівники фірми. Шосте,  зведені дитячий та великий многофункціоналіний спортивний майданчики. Сьоме, в селі збудовано готель. І на останок, на території Чугуєве  є відео нагляд і сонячна електростанція!

  Організатором і натхненником всіх цих перетворень в населеному пункті є Микола Гаврилов. Це місце вражає, захоплює і надихає. І ти дивуєшся, скільки у пана Миколи щирості, щедрості і наснаги, щоб зробити всю цю красу, та ще й бути гарним хазяїном – засновником  чималенького сільськогосподарського підприємства.

Основним видом діяльності господарства спочатку було вирощування та реалізація лікарських рослин на власних наділах – паях. Згодом, стали поповнювати банк землі за рахунок оренди паїв та вирощувати пшеницю, ріпак та соняшник. Покинуту територію колишньої ферми розчистили та перетворили на сучасну виробничу базу зі складами, комплексом очистки сировини, ваговою та майстернею. В 2012 році крім рослинництва фермерське господарство почало займатися овочівництвом та бджільництвом. В 2019 році було організовано равликову ферму.

 На підприємстві Миколи Гаврилова працює біля 80 робітників. І всі вони безмежно вдячні своєму керівнику, бо він забезпечив їх не тільки роботою і зарплатнею, але й гідними умовами праці і відпочинку. Їхніх дітей – майбутнім.  До речі, у Чугуєво є своя місцева говірка — Миколу Васильовича Гаврилова мешканці  називають «Василович», не вживаючи м’якого знаку, власне так у слові відчувається «Сила», яка є  в нашого героя. А дорослі чоловіки кажуть: «А що про нього говорити, гляньте навкруги – навіщо слова, коли про людину говорять діла. Все, що ви бачите – це справа рук Василовича!»

Місцеві с гордістю хваляться, що коли до них  приїжджають гості, навіть із столиці, то всі дивуються  такому порядку і інфраструктурі: всюди охайно, затишно, сучасно.

На запитання, навіщо Вам це треба? Микола Васильович відповідає:

— Коли їздиш за кордон, бачиш такі речі майже в усіх населених пунктах, від великих до найменших.  І це нормальне явище, яке сприймається як належне. То чому в Україні не можна створювати гідні умови для дозвілля людей. Люди на це заслуговують. І так повинно бути, просто повинно. Тож спочатку ми і створили такий чудовий стадіон, а після зробили і парк відпочинку. П’ять років тому на місці парку був пустир із руїнами колишнього Будинку культури, все заростало бур’яном. Оформили ділянку і почали боротьбу з бур’янами, але то були дрібниці у порівнянні з судовою тяганиною за цю ділянку. Багато дорогоцінного часу витрачено саме на владнання паперових питань. Та все ж парк побудували справді чудовий. Я вважаю, що в Україні і міський житель, і сільський має право жити в сучасній, інфраструктурній місцині, бо кожен вкладає в розвиток України багато.

Навіщо мені особисто це треба? У мене все є і я хочу поділитися своїми надбаннями з іншими. Тим більше, Новопавлівка – це моя батьківщина, тут я зростав, тут жили мої діди-прадіди, батьки. Так чому ж не зробити гарно там, де ти маєш своє коріння?

А які Ваші подальші і плани?

Їх – багато!  Великі плани щодо розвитку туризму у рідному краї. А потенціал тут дійсно безмежний: красива природа, талановиті люди. Ще одна цікава ідея — розвивати спортивний бізнес. Щоб приїжджали до нас команди з різних видів спорту на тренувальні збори та спортивні змагання. Для цього є стадіон,  готель, і їдальня. Декілька років поспіль до нас уже їздять на літні збори дитячі футбольні команди , а цього року до футболістів добавились ще й боксери.

  А щоб приваблював гостей гарний хутір, прийняли рішення надавати своїм працівникам  допомагати  ремонтувати будинки. В планах розвивати зимні види спорту – лижі, сноутюбінг, можливо побудуємо каток. Вважаю, що краще ділитися успіхами, аніж планами. Але головне – не зупинятися.  

  Бо створивши щось одне хороше і гарне,  обов’язково з’явиться ще одна ідея, яку захочеться втілити в життя. Тож необхідно увесь час рухатися вперед. Доброю ознакою цього руху є те, що молоді люди залишаються жити і працювати в нашому невеликому затишному селі.  

                                                                                        Альона Поддуєва

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *