Тренер по волейболу Володимир Решта – людина-душа


В нашій газеті ми вже неодноразово писали про відділення волейболу Дитячо-юнацької спортивної школи «Темп» в м. Тернівка, розповідали про його вихованців, їхні досягнення та тренера Ольгу Корсун. Цього разу ми вирішили розповісти вам про ще одну людину, яка вже зіграла неабияку роль в історії сучасного тернівського дитячого та юнацького волейболу, — найстаршого тренера відділення 62-річного тернівчанина Володимира Івановича Решту.

Володимир Іванович за першою своєю освітою шахтар, більш як 25 років відпрацював за спеціальністю на шахті «Тернівська». Волейболом він почав займатися ще у студентські роки, коли навчався у 43-ому Тернівському училищі (нині Тернівський професійний гірничий ліцей). Тоді команду хлопців з волейболу зібрав вже відомий тернівчанам та нашим читачам по минулій публікації тренер з волейболу Віктор Іванович Вайберт. Він і став для Володимира Решта першим тренером і радником у спорті на все життя.

«Я спортом займався ще у школі, грав у футбол. Волейболу я тоді не знав… Я не знаю методику відбору гравців Віктора Івановича у свою першу команду. Йду я якось по коридору училища, зустрічаю його. Віктор Іванович питає, чим, мовляв, займаєшся. Я відповів, що майже нічим, у футбол граю. А він каже: «Завтра тренування з волейболу о 17.00! Приходь!». Ну я і прийшов. Цікаво було. Перше тренування я запам’ятав на все життя. Тоді Віктор Іванович нас так ганяв, таке навантаження дав! Наступного дня у нас дуже боліли ноги та руки. І нас у команді залишилось лише чоловік 15, з 40, що прийшли на перше тренування. І потім пішло, поїхало», — згадує Володимир Решта

Пізніше Володимир Іванович грав за збірну по волейболу міста Ґюмрі у Вірменії (кол. Ленінакан або Кумайрі), де служив в армії. Потім — за команду Московського державного гірничого інституту, де продовжив навчатися за першою спеціальністю. Після навчання Володимир Решта повернувся до Тернівки, влаштувався на шахту «Тернівська» і грав за збірну команду гірників ШСУ-3. А 5 років тому (у 2015 році) Ольга Корсун, побачивши його у ДЮСШ на іграх збірної команди ветеранів волейболу, запропонувала Володимиру Івановичу попрацювати з її дітлахами, потренувати їх.

Три роки він працював у «Темпі», як кажуть, на добровільних засадах, без заробітної платні. А останні 2 роки Володимир Іванович вже офіційно є тренером відділення волейболу ДЮСШ, бо отримав відповідну освіту, закінчивши Запорізький університет за спеціальністю тренер-педагог.

«Знаєте, мене зовсім не лякало у такому віці навчатися. На курсі в університеті я був найстаршим студентом», — посміхається Володимир Решта.

Нагадаємо, у відділенні волейболу ДЮСШ займаються 88 дітей – 50 дівчат та 38 хлопців віком від 8 до 17 років. Набір дітей відділення зробило ще як утворилося, у 2015 році.
Сьогодні Володимир Іванович тренує 2 групи дітей віком від 10 до 17 років (хлопців 2004 р.н. та молодше й дівчат 2003 р.н.). Всі команди вже мають певні досягнення. Ось, наприклад команда старших дівчат вже 5 турнірів та змагань поспіль (у Дніпрі, Маріуполі, Царичанці, Петропавлівці та Першотравенську) привозить у рідне місто золоті медалі.
А нещодавно, 6 березня, на обласному турнірі команда хлопців (2004 р.н.) завоювала друге місце серед 14 команд зі всієї Дніпропетровщини.

«Всі ці п’ять років Володимир Іванович постійно з дітьми. Він — людина-душа, хороший тренер, який знаходить спільну мову з усіма. Діти його дуже люблять. Володимир Іванович дуже добра та чуйна людина, тому іноді наші вихованці під час тренувань практично, як кажуть, сідають йому на шию. Я для них – батіг, а Володимир Іванович – пряник. Він веде тренування м’яко, без криків, спокійно все пояснює. І не дивлячись на свій вік, він їздить на всі змагання, заходи, готовий працювати у вихідні. Ми разом з дітьми часто окрім тренувань проводимо активний відпочинок – турпоходи у ліс, на річку, дитячі табори. Володимир Іванович на природі грає з дітьми у різні рухливі ігри, проводить конкурси. Фотографує на всіх заходах, веде сторінку у Фейсбуці. І навіть полюбляє готувати їжу», — каже с посмішкою Ольга Корсун.

Під час тренувань він намагається вчити дітей всьому. Каже, як і його перший тренер, що волейболіст повинен вміти все, а не лише зробити подачу м’яча. Водночас Володимир Іванович та Ольга Григорівна тренують дітей не лише старими, а й сучасними методами. Як кажуть, йдуть в ногу з часом – читають в Інтернеті відповідну методичну літературу, передивляються багато відео тренувань та ігор професійних команд, їздять на навчальні тренерські курси та семінари.

«Ось зараз карантин і занять немає. І від безділля не знаю, куди себе діти. Бо волейбол і робота з дітьми – це вже, мабуть, мій стиль життя. Приємно спостерігати, як ростуть та розвиваються у спорті твої вихованці. Колись вони майже нічого не вміли, не знали, з якої сторони взяти м’яча, а зараз – вже майже професіонали, особливо дівчата. Про це кажуть і результати змагань за останній рік. Ми працюємо на результат, а не лише на оздоровлення. Постійно про це і батькам кажемо. Наші команди ДЮСШ вже запрошують на різноманітні змагання в області та по Україні. Це про щось каже! Ми вже є конкурентоспроможними. Цікаво спілкуватися і з іншими сильними командами – обмінюватися досвідом, грати один проти одного. Наприклад, з командою з Кам’янського», — розповів Володимир Іванович.

До речі, за таке виховання та результати ігор тренерам дякують не лише діти, а і їхні батьки.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *