Мій вербовий рідний край

Вже небо свіжості напилось;

Тополі з кленами сплелись…
Верба до річеньки схилилась,
Дві хмарки за руки взялись.

Ці верби в золотім роздоллі
Годину згадують сумну…
Я поклонюся сивій долі,
В далеку рину давнину.

Та я ж народжена тобою,
Тебе чуваю день при дні…
Я ж народилася вербою,
Тому ти зводишся в мені.

Люблю тебе, вербовий краю,
В твоїх піснях — я твій співець…
Я все життя в тобі шукаю, —
Де твій початок — де кінець?!

Ніна Максименко

Дракони

В моїй душі печальні гони
Зіткнулися в коротку мить…
Нардепи б’ються, як дракони,
Все на Грушевського гримить.

Гримить в державі грім кувальний,
Якийсь шалений передзвін…
Коли б усі були нормальні,-
Народ піднявся би з колін!
Ніна Максименко

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *